Притча «РОЗМОВА ВОЖДЯ ІЗ ДУХОМ ПЛЕМЕНІ»

Вождь одного племені сидів і розмірковував: що трапилося? 

На нашу землю напав ворог. Плем’я об’єдналося у своїй боротьбі із ним. Забули усі чвари, непорозуміння, конфлікти, й усі, як один, стояли на захисті своєї території. Але раптом ми змушені були відступити. Ми повинні були відступити. Ми мусили перетнути бурхливу ріку, аби зберегти себе. Ворог загарбав наші поселення, спалює наші домівки, він забрав нашу худобу, користується усім тим, що раніше належало нам.

Спочатку ми стрімко перемагали, так добре захищалися, ворог відступав, а ми раділи своїм перемогам. Ми пишалися, захоплювалися перевагою над ворогом, ми – найкращі. Але чому наш ворог раптом став сильніший за нас, адже його стріли найгірші, адже його солдати залякані і не хочуть воювати? Чому тоді дух нашого племені так жорстко покарав нас? Може, ми надто раділи? Може, голосно репетували й співали пісень, святкуючи? Вождь плакав на самоті, плем’я його вже не поважало, ворог хоче поневолити його рідних, усіх членів племені. Вождь попросив підказку у духів племені – може, звідти, зі світу духів, вони зможуть йому допомогти побачити помилки та знайти рішення. І його почули – дух предків вийшов на діалог із вождем. Його обличчя було суворе, він повільно холодним поглядом пройшовся по тілу вождя, і того оповило холодом. Ти чекаєш на допомогу, спитав дух? А все ж бо було в твоїх руках. Ти вважаєш, що потужна зброя є головним чинником перемоги. Але це саме найменша частка того, що може вплинути на результат змагання.  

Твій розум, лише він може змінити перебіг подій, і він таки є джерелом усіх твоїх проблем. Якщо ти пригадаєш історію свого племені, ти зможеш усвідомити, чому не один раз на вас чинили напад, і не один раз ви мусили воювати. В одних обставинах ви тікали з поля бою, в других – брали гору над ворогом навіть тоді, коли ворог був сильніший за вас. Пам’ятаєш, як твій прадід переміг у війні? А ворог тоді був дуже сильний, його чисельність була в багато разів більша за вашу. Твій прадід сидів на цьому самому камені і міркував про те, які закони всесвіту він порушив, чому війна прийшла в його життя?

І тоді він пригадав, як два найкращих роди виборювали право за владу у своїх змаганнях, і кожен показував племені свої сильні сторони, свої знання у військовій справі та інші можливості. Але прадід зажадав перемогти ці обидва роди. Він вважав, що гідний влади і зможе випередити суперників за допомогою хитрощів. Він мав план розсварити два мудрих роди між собою, знецінити усі їхні заслуги й розповісти на зборах племені про себе, який він розумний, і що може пообіцяти племені, і цим дійством навернути збори на свою користь. Так він переможе, і замість тих, хто готовий служити племені, вождем опиниться він. Так все і трапилося, так ці два роди залишилися не при справах. І так ворог зрозумів, що плем’я ослабло. Одвічні суперечки між родами, вишукування помилок один в одного – все це призвело до того, що плем’я вже не навчало своїх воїнів, припинило укріплювати свої кордони.

Плем’я займалося міжусобною війною. Твій прадід не взяв на себе відповідальність за те, що сталося, він не помирив свій народ, не об’єднав його, він не спромігся пожертвувати власними амбіціями в інтересах справи. Пихатість, жага до влади, переоцінені власні можливості взяли гору над законами справедливості. Це – дуже погана карма, і ціну ваше плем’я сплатило чималу. Ви багато втратили тоді.

Лише після смерті вождя народ усвідомив, що не можна довіряти словам, потрібно дивитися на справи і добре ці справи перевіряти, й лише потім, оцінивши їх усі, проаналізувавши, у який спосіб їх досягали, можна робити вибір, адже за свій вибір вони всі сплатили велику ціну – отримали війну, через яку втрати були величезні. – То що мені робити, спитав вождь? Я зараз у тому самому становищі, що й мій прадід? – Коли війна у твоїй оселі, не засуджуй тих, хто в тяжку хвилину тобі допомагає, спроможися бути вдячним навіть за крихту, навіть за слово підтримки, навіть за добрий погляд.

Не плюй у бік тих, хто колись був на твоєму боці, а зараз раптом не простягнув тобі руку допомоги. Це твоя провина, що свого часу ти не зміг полонити його серце своєю любов’ю й підтримкою. Талан бути вдячним усе життя за дещицю, яку тобі хтось дав, це завжди запорука твоєї захищеності. А все, що ти віддаєш щиро, без корисливих намірів, в майбутньому зробить тебе отримувачем тих дарунків, які сам і віддаєш. Ти багато набрав у борг у всесвіту, просив допомоги й отримував її, натомість чим сплачував, час тобі розібратися. Якщо зараз ти втрачаєш, і чимало, це означає одне – джерело твоєї щедрості перекрито. Поміркуй, як поновити його силу. Пригадай, як правив твій дід – він віддавав. Усі союзники його поважали, і попри помилки прадіда і втрати щодо земель, дід не отримав війну – ті, хто був поруч із ним, не дозволили цього. Його мирна політика врятувала його народ, плем’я почало процвітати, і ваше життя плинуло у спокої. І лише твоє невдячне ставлення до свого попередника, бажання звеличити себе шляхом знецінювання його праці привело тебе до війни і втрати усього, що було досягнуто раніше. Неможливо досягти успіху, знецінюючи працю інших, знищуючи чужі заслуги. 

Не можна наклепами, хитрощами й усуненням суперників отримати бажане. Це – пастка Вищих Сил, що стоять над нами, і дадуть перемогу в руки тим, хто пройде ці пастки гідно. – Я зрозумів свої помилки, відповів вождь. Але що робити зараз, як вчинити? – Зараз ти маєш жити за вищою справедливістю. Коли трапляється конфлікт між твоїми одноплемінниками, терези в бік покарання мають схилятися в оцінці самого вчинку з урахуванням закону, з урахуванням мети кожного підсудного, твої особисті симпатії й інтереси потрібно відкинути, такі правителі не гідні влади – ти захищаєш інтереси племені. Якщо власні інтереси стануть вищі за інтереси племені, ви загинете, до вашої оселі прийде війна. Вчи своє плем’я мислити: що більше знань, то більша ваша сила. Якщо у твоєму племені воюють між собою, ти – поганий вождь. Внутрішній конфлікт не можна заборонити, його можна зрозуміти й усунути мудрим рішенням.

Ти маєш усвідомити усі помилки, які я перерахував, і проси кожного воїна їх усвідомити й усунути у своєму житті і у своєму мисленні, і ти переможеш. Не радій і не глумись над ворогом, коли перемагаєш, і не страждай, коли отримуєш поразку, аналізуй помилки духовні і вчинки помилкові, виправляй і прямуй далі. Лише вища справедливість приведе до перемоги.

Притча наштовхнула на глибокі роздуми. Адже багато чого в нашому житті повторюється. Як часто ми звинувачуємо тих, хто, як ми вважаємо, винен у всіх бідах наших. І лише коли опиняємося в подібному становищі, лише тоді починаємо розуміти, що й він міг потрапити в подібну халепу, і в нього могли скластися ті самі умови, що й у мене. Й від того, який він зробив тоді вибір, стає зрозуміло, чому сталося те, у чому ми звинувачуємо. Від нашого таки вибору зараз залежить, в чому ми перебуватимемо. Все в наших руках, немає сенсу когось звинувачувати, є сенс виправляти. І коли розумієш, скільки внутрішньої праці треба докласти, щоб перемогти, тоді відпадає бажання звинувачувати когось.

(ПУБЛІКУЄМО З ДОЗВОЛУ ОДНІЄЇ МУДРОЇ ЛЮДИНИ).

Карма і совість

Що нині відбувається у світі з людством? Як це пояснити...

ЧАС НАСТАВ: кармічні причини війни ‒ від особистої карми до карми країн

Кожна особистість має причини на те, чому вона народилася й...

Leave your comment